Коли фермер уперше чує про вуглецеві кредити, зазвичай виникає просте запитання: хто за це платить? На практиці покупцями можуть бути великі міжнародні компанії – від технологічних гігантів до авіакомпаній чи харчових брендів. Для них це не благодійність, а частина кліматичної стратегії й інструмент роботи з власними викидами.
Сьогодні фермер найчастіше не шукає покупця самостійно. Якщо проєкт веде зовнішній розробник, саме він зазвичай займається подальшим продажем кредитів. Але, на моє переконання, це не назавжди. Ринок дорослішає, і разом із ним дорослішають і самі господарства. Частина фермерів уже бачить у власному вуглецевому проєкті не просто додатковий бонус, а окрему можливість для розвитку. І в такому разі питання «як знайти свого покупця?» стає цілком закономірним. Про це сьогодні і поговоримо. Та все ж давайте по порядку.
Чому компанії взагалі купують вуглецеві кредити
Сьогодні дедалі більше міжнародних компаній беруть на себе кліматичні зобов’язання. Вони публічно оголошують цілі зі скорочення викидів у межах стратегій Net Zero або Carbon Neutral. Для бізнесу це вже не просто питання репутації. Від кліматичної політики компанії дедалі більше залежить доступ до інвестицій, партнерств і навіть до певних ринків.
Частину викидів компанії можуть скоротити самостійно, наприклад переходячи на відновлювану енергію, змінюючи технології виробництва або оптимізуючи логістику. Але повністю прибрати всі викиди майже неможливо. У будь-якому бізнесі завжди залишається так званий «залишковий» вуглецевий слід.
Саме тут з’являються вуглецеві кредити. Купуючи їх, компанія фактично фінансує кліматичний проєкт, який або зменшує викиди, або вилучає вуглець із атмосфери. Так бізнес компенсує ту частину власних викидів, яку наразі не може скоротити за допомогою технологічних рішень.
У цьому контексті аграрні проєкти стають особливо привабливими для покупців. Сільське господарство має одну унікальну властивість: воно може не лише зменшувати викиди, а й накопичувати вуглець у ґрунті. Саме тому вуглецеві кредити з carbon farming дедалі частіше розглядаються як один із перспективних інструментів кліматичної стратегії великих компаній.
Чому саме carbon farming (вуглецеве землеробство) викликає інтерес покупців
На глобальному ринку існує багато типів вуглецевих проєктів. Це можуть бути лісові програми, проєкти з відновлюваної енергетики, уловлювання метану або технології прямого вилучення CO₂ з атмосфери. Кожен із цих напрямків має свою роль у кліматичній трансформації економіки.
Проте останніми роками дедалі більше уваги привертають саме аграрні проєкти, пов’язані з управлінням ґрунтами. Причина проста – масштаб. Сільське господарство займає величезну частину суші, а ґрунти здатні накопичувати значні обсяги органічного вуглецю.
Для компаній це означає потенціал масштабних кліматичних рішень. Зміни в аграрних практиках, наприклад зменшення інтенсивного обробітку ґрунту, використання покривних культур або управління пожнивними рештками, можуть поступово збільшувати запаси вуглецю в ґрунті. Саме цей ефект і стає основою для створення вуглецевих кредитів у рамках carbon farming.
Є й інша причина інтересу до таких проєктів. На відміну від багатьох технологічних рішень, аграрні практики часто мають додаткові позитивні ефекти: покращення структури ґрунтів, підвищення їхньої родючості, кращу здатність утримувати воду та підтримку біорізноманіття. Для великих компаній це означає, що кліматичний ефект поєднується з ширшим впливом на екосистеми.
Саме тому дедалі більше корпоративних кліматичних програм починають включати аграрні проєкти до свого портфеля. І інколи це призводить до дуже великих угод на ринку вуглецевих кредитів.
Приклад великої угоди: Indigo Carbon та Microsoft
Щоб зрозуміти масштаб інтересу до аграрних вуглецевих кредитів, достатньо подивитися на реальні угоди, які вже відбуваються на ринку.
Один із найбільш показових прикладів – це співпраця між американською компанією Indigo Ag та корпорацією Microsoft. Indigo Ag розвиває програму Indigo Carbon, яка працює з фермерами над впровадженням практик carbon farming і перетворює накопичений у ґрунті вуглець на вуглецеві кредити. У межах цієї програми Microsoft погодилася придбати близько 2,85 мільйона вуглецевих кредитів, які мають бути сформовані протягом наступних 12 років. Загальна вартість такої угоди, за оцінками ринку, може становити від 171 до 228 мільйонів доларів, залежно від ціни кредиту, яка в цьому випадку оцінюється приблизно у 60–80 доларів за тонну CO₂e.
Цей приклад добре показує дві важливі речі. По-перше, великі міжнародні компанії вже готові укладати довгострокові угоди з аграрними проєктами. По-друге, для них важлива не лише сама тонна CO₂, а й якість проєкту, прозорість даних і довіра до результату.
Саме тому такі кредити зазвичай створюються в межах міжнародних стандартів верифікації, які дозволяють покупцям бути впевненими у достовірності кліматичного ефекту.
Які кредити взагалі купують міжнародні компанії
На ринку вуглецевих кредитів є один важливий момент, який варто розуміти. Не всі кредити однакові і не всі однаково приймаються міжнародними покупцями.
Великі компанії зазвичай орієнтуються на кредити, створені в межах визнаних міжнародних стандартів. Саме такі системи визначають правила розрахунку кліматичного ефекту, процедури перевірки та вимоги до прозорості даних. Найвідомішими прикладами таких стандартів є Verra або Gold Standard.
Окремо варто згадати і механізм CORSIA, міжнародну систему, створену для компенсації викидів у глобальній авіації. У межах цієї програми авіакомпанії можуть використовувати лише ті вуглецеві кредити, які відповідають визначеним вимогам і визнаються цією системою.
З 2027 року CORSIA переходить в обов’язкову фазу, і це може суттєво вплинути на структуру попиту на ринку. Очікується, що нові правила обмежать використання кредитів із частини лісових проєктів, водночас відкриваючи можливість для інших типів кліматичних рішень. Зокрема, до переліку допустимих підходів уже включено аграрні проєкти з накопичення вуглецю в ґрунті, які можуть генерувати кредити за стандартом Verra.
Для ринку це дуже важливий сигнал. Оскільки авіаційна галузь є одним із найбільших потенційних покупців вуглецевих кредитів, очікується, що попит на якісні кредити з carbon farming може помітно зрости. А це, своєю чергою, відкриває нові можливості для фермерів, які працюють із такими проєктами.
Як фермер може знайти покупця
Коли вуглецевий проєкт уже створений і кредити проходять верифікацію, наступним етапом стає їх продаж. На практиці існує кілька основних моделей, через які аграрні вуглецеві кредити потрапляють до покупців.
Прямі угоди з компаніями
У деяких випадках великі корпорації укладають прямі довгострокові контракти з розробниками або власниками вуглецевих проєктів. Такі угоди часто підписуються ще до того, як кредити фактично будуть видані, і можуть охоплювати декілька років уперед.
Подібна модель частіше зустрічається у великих або добре структурованих проєктах. Її перевага полягає у можливості домовитися про індивідуальні умови співпраці та потенційно отримати вищу ціну за кредит.
Продаж через брокерів
Найпоширеніший шлях для більшості проєктів полягає в роботі через брокерів або спеціалізованих посередників. Саме вони допомагають знаходити покупців, структурувати угоди та супроводжувати продаж на міжнародному ринку.
Для фермерів або розробників проєктів це часто означає доступ до ширшого кола покупців і кращу орієнтацію в ринковій ситуації.
Торгові платформи
Ще один варіант полягає у використанні спеціалізованих торгових платформ, або так званих вуглецевих маркетплейсів. Фактично це онлайн-платформи, де відбувається купівля та продаж вуглецевих кредитів між різними учасниками ринку.
Серед прикладів таких платформ можна згадати Emsurge, CBL або Xpansive. Подібні майданчики поступово формують інфраструктуру для більш відкритої та прозорої торгівлі вуглецевими кредитами.
Що далі?
У наступній колонці розглянемо ширшу картину ринку: які великі угоди вже відбулися у світі, які інвестиції заходять у цю сферу і чому дедалі більше уваги прикуто саме до аграрних вуглецевих кредитів. Також поговоримо про те, в якому напрямку може розвиватися цей ринок у найближчі роки і які можливості це відкриває для фермерів.
Разом будуємо стале майбутнє агробізнесу України!
