$16 млрд ринку. Десятки довгострокових контрактів. Сотні мільйонів інвестицій у природні кліматичні проєкти. За останній рік вуглецевий ринок суттєво змінився. І разом із ним змінився підхід до вуглецевого землеробства: від експерименту до окремого інвестиційного сегмента.
Ця колонка буде трохи іншою, ніж попередні. Тут менше базових пояснень і більше цифр, ринкових сигналів та порівнянь. Бо станом на квітень 2026 року головне питання вже не в тому, чи є попит на кредити вуглецевого землеробства, а в тому – наскільки швидко зростає цей ринок. Тому далі більше фактів і цифр.
Ринок виріс, але став значно жорсткішим
Глобальний вуглецевий ринок уже давно перестав бути нішевою темою. За даними Світового банку, механізми ціноутворення на вуглець сьогодні охоплюють близько 28% глобальних викидів, а у 2024 році вони забезпечили понад $100 млрд бюджетних надходжень у різних країнах. Водночас загальний пул невикористаних кредитів на світовому ринку наблизився до 1 млрд тонн.
Водночас покупці дедалі уважніше дивляться на походження кредиту, методологію, якість даних, дату випуску і тип кліматичного ефекту. За даними Ecosystem Marketplace, премія за кредити, випущені протягом останніх п’яти років, на добровільному ринку у 2024 році зросла до 217% проти 53% роком раніше. Попит зміщується у бік проєктів, що реально вилучають вуглець з атмосфери, а не лише скорочують викиди. І саме тому проєкти вуглецевого землеробства починають займати дедалі помітніше місце.
Форвардні контракти: продаж кредитів наперед
Один із найпомітніших сигналів останнього року – це зростання довгострокових форвардних контрактів на купівлю майбутніх кредитів. Це означає, що кредити дедалі частіше продаються наперед, а проєкти отримують фінансування ще до їх фактичного випуску.
За даними Quantum Commodity Intelligence, у другому кварталі 2025 року кількість публічно оголошених таких довгострокових угод знову досягла рекорду – 48 угод. Уже в третьому кварталі рекорд було оновлено до 65 угод. А на початку 2026 року Quantum оцінила ринок первинного продажу вуглецевих кредитів у приблизно $15,8 млрд за підсумками 2025 року проти $11,9 млрд у 2024-му. Тобто ринок за рік помітно зріс, і значна частина цього зростання була пов’язана саме з форвардними угодами.
Ще зовсім недавно головне питання щодо вуглецевого землеробства звучало так: чи готові великі покупці взагалі купувати такі кредити? Сьогодні ринок уже дає на це чітку відповідь.
У червні 2025 року Agoro Carbon уклала з Microsoft 12-річну угоду на 2,6 млн вуглецевих кредитів, сформованих у межах проєктів вуглецевого землеробства. А вже в січні 2026 року Microsoft підписала ще більшу 12-річну угоду з Indigo – на 2,85 млн кредитів. Reuters оцінила вартість цієї угоди приблизно у $171–228 млн, виходячи з діапазону $60–80 за тонну CO₂e. Ці угоди показують, що великі покупці вже готові робити ставку саме на вуглецеве землеробство.
Природоорієнтовані рішення: як розвивається сегмент вилучення вуглецю
Якщо подивитися на щомісячні огляди Quantum Commodity Intelligence по цьому ринку загалом, то він не росте рівною лінією, але його структура явно ускладнюється і розширюється.
У липні 2025 року Quantum винесла в заголовок, що Nestlé купила 1,5 млн кредитів, а Verra домінувала за випуском. У вересні – уже дві угоди Netflix у сегменті природо-орієнтованих рішень. У листопаді видання повідомляло про зростання кількості угод на 34% і запуск фондів на $617 млн. У грудні активність сповільнилася, але у січні 2026 року кількість угод у цьому сегменті зросла до 10. У лютому Quantum зафіксувала найнижчий за 14 місяців рівень інвестицій, але окремо підкреслила зростання випуску кредитів у сегменті вуглецевого землеробства. У березні, за її даними, на ринок зайшли ще 15 нових розробників проєктів.
Інвестиції у розробників: куди заходять великі гроші
Великі інвестиції теж почали заходити саме у розробників проєктів вуглецевого землеробства. Один із найпомітніших прикладів за останній рік – угода між Mirova та Varaha. У листопаді 2025 року Mirova оголосила про інвестицію у $30 млн у ґрунтовий вуглецевий проєкт Kheti, який Varaha розвиває в Індії. Для Mirova це стала найбільша вуглецева інвестиція в її історії і водночас перша інвестиція у кредити, пов’язані з ґрунтами. Проєкт охоплює штати Хар’яна та Пенджаб і має допомогти понад 337 тис. дрібних фермерів перейти на відновлювальні практики на площі близько 675 тис. гектарів.
Ця угода демонструє, що великі інвестори вже готові вкладати кошти не лише у високотехнологічні рішення на кшталт прямого вилучення CO₂ з повітря, а й у сільське господарство як окремий кліматичний клас активів.
Але Varaha – не єдиний приклад. У червні 2025 року Key Carbon та InSoil оголосили про партнерство на €100 млн для масштабування відновлювального землеробства на 1 млн гектарів у Європі; окремо в межах цієї співпраці InSoil отримала €3,7 млн стартового фінансування. Крім того, восени 2025 року Quantum фіксувала у сегменті природоорієнтованого вилучення вуглецю запуск трьох нових фондів або траншів фондів на понад $800 млн загалом, а в листопаді – ще $617 млн у нових фондах. Тобто великі гроші заходять у ринок уже не лише через купівлю майбутніх кредитів, а й через фінансування самих розробників, платформ і проєктів.
Стандарти і регуляція починають наздоганяти ринок
Ще один важливий сигнал – інституційний. У жовтні 2025 року ICVCM схвалила перші методології для сталого сільського господарства від CAR і Verra. Для Verra це означало схвалення VM0042 mproved Agricultural Land Management, v2.2 – однієї з ключових методологій для вуглецевих проєктів у сільському господарстві. Сама Verra тоді заявила, що це відкриває шлях до випуску десятків мільйонів високо-якісних кредитів у цьому сегменті по всьому світу. За оцінкою організації, близько 200 проєктів у реєстрі під попередніми версіями VM0042 мають потенціал близько 126 млн тонн скорочень викидів і вилучення вуглецю щороку.
Паралельно рухається і Європейський Союз. На початку лютого 2026 року Європейська комісія оголосила про запуск – першої в ЄС добровільної рамки сертифікації вуглецевих проєктів в агро.
Але є вузьке місце: кредити не дорівнюють грошам
Попри всі сильні цифри, тут важливо не впасти в надмірний оптимізм. Ріст кількості угод ще не означає автоматичного і швидкого доходу для фермера.
У вуглецевому землеробстві гроші зазвичай з’являються лише наприкінці довгого ланцюга: впровадження практик, збір даних, моделювання, MRV, верифікація, випуск і лише потім продаж кредитів. Саме тому вуглецеві кредити і реальний грошовий потік – це не одне й те саме. І саме тому ринок стає жорсткішим до прозорості, якості даних і структури проєкту. Покупці не хочуть купувати невизначеність. А фермери не хочуть працювати роками без зрозумілої логіки монетизації.
Фактично новий стандарт ринку звучить так: платять не за сам факт регенеративних практик, а за доведений і верифікований кліматичний результат.
Що це означає для України
Для України картина виглядає доволі чітко. По-перше, попит на кредити з проєктів вуглецевого землеробства справді існує, і це вже підтверджено великими довгостроковими контрактами. По-друге, міжнародні стандарти починають краще підлаштовуватися під практики управління сільськогосподарськими угіддями. По-третє, ЄС уже формує власну систему сертифікації проєктів вуглецевого землеробства.
Але це також означає і нову планку входу. Самого переходу на регенеративні практики вже недостатньо. Потрібні дані, простежуваність, система моніторингу, звітності та перевірки (MRV), зрозуміла базова лінія, якісна документація і здатність пройти верифікацію так, щоб продукт був зрозумілим не лише фермеру чи розробнику, а й міжнародному покупцеві.
Джерела: World Bank; Ecosystem Marketplace; Quantum Commodity Intelligence; Reuters; Mirova, Verra; European Commission.
Що далі?
У вуглецевих проєктах часто говорять про «базову лінію» або базовий сценарій – але що це насправді означає? У наступній колонці розберемо, як формується базовий сценарій, які до нього висуваються вимоги та чому саме він є основою для розрахунку вуглецевих кредитів.
Разом будуємо стале майбутнє агробізнесу України!
