Багато фермерів думають, що вуглецеві кредити нараховуються за те, що кількість органічного вуглецю в ґрунті зросла в порівнянні з попереднім роком. Але на практиці все складніше. Головне питання звучить інакше. Чи сталося це покращення саме завдяки вуглецевому проєкту?
Принцип «додатковості»
У центрі будь-якого вуглецевого проєкту лежить такий принцип: кредит можна отримати лише за той результат, який не відбувся б без участі у проєкті.
Наприклад, фермер переходить на нульовий обробіток, висіває покривні культури та поступово підвищує вміст органічного вуглецю в ґрунті. Виникає запитання: чи сталося це саме завдяки вуглецевому проєкту, чи господарство впровадило б ці зміни і без додаткового доходу від продажу кредитів?
Якщо відповідь друга, то такий результат не вважається додатковим і вуглецеві кредити не нараховуються.
Уявімо, що господарство вже кілька років як перейшло на нову технологію через зростання цін на пальне та бажання зменшити витрати. Або така практика вже є звичною для регіону. Або її впровадження прямо вимагається законодавством.
Якщо сказати зовсім просто, логіка така: якщо фермер упровадив би ці зміни навіть без доходу від вуглецевих кредитів, то проєкт не вважається додатковим.
У такому разі міжнародні стандарти можуть дійти висновку, що зміни відбулися б незалежно від вуглецевого проєкту. Отже, підстав для нарахування кредитів немає.
Це важливо з однієї простої причини. Покупець вуглецевого кредиту фактично платить за додатковий кліматичний результат. Він хоче бути впевненим, що його кошти дійсно стали причиною позитивних змін, а не лише зафіксували процес, який і так відбувся б без його участі.
Саме тому принцип додатковості є фундаментом усіх міжнародних стандартів вуглецевої сертифікації.
Саме так цю логіку формулює Verra у своїх правилах:
«Скорочення викидів та видалення парникових газів мають бути додатковими порівняно з тим, що відбулося б у звичайному сценарії ведення діяльності (business-as-usual scenario)».
Verra. VCS Program Guide, v4.8, Section 4.1 (Project Requirements), Additionality Requirement.
Тобто стандарт прямо вимагає порівнювати результат проєкту не з минулим роком, а з тим, що відбулося б у звичайному сценарії без проєкту.
Базовий сценарій у вуглецевому проєкті
Але виникає логічне запитання: як практично довести, що ці зміни не відбулися б самі по собі?
Для цього потрібно змоделювати альтернативний сценарій і відповісти на запитання, що було б із полем, ґрунтом та запасами органічного вуглецю, якби фермер взагалі не долучався до вуглецевого проєкту.
Саме цей гіпотетичний сценарій і називається базовим сценарієм. Саме він стає точкою відліку для подальшого розрахунку вуглецевих кредитів.
Базовий сценарій vs базова лінія
Тут важливо розрізняти два близькі поняття.
Базовий сценарій – це опис самих аграрних практик: обробітку ґрунту, сівозміни, внесення добрив, урожайності.
Базова лінія – це вже кількісний результат цього сценарію, тобто прогноз зміни запасів органічного вуглецю в ґрунті та пов’язаних викидів парникових газів. І саме цей розрахунок впливає на кількість кредитів, які можуть бути випущені. Саме цей показник порівнюється з фактичними результатами у відповідному році або періоді.
Тому помилково вважати, що вуглецеві кредити нараховуються просто за зміну запасів вуглецю між початком і кінцем проєкту. Насправді порівнюється базова лінія та фактичний результат в одному й тому самому році.
Як розраховують базову лінію
Для розрахунку базової лінії використовують два основні підходи.
Перший підхід – польові вимірювання. Для цього необхідно мати контрольну ділянку, на якій не впроваджуються нові практики, і регулярно відбирати зразки ґрунту як на контрольному, так і на проєктному полі. Такий підхід широко використовується в наукових дослідженнях, але для великих комерційних проєктів він є дорогим і складним в організації.
Тому більш практичним є інший підхід – моделювання. У цьому випадку створюється цифрова копія реального поля. До моделі завантажують історичні дані про господарювання: структуру сівозміни, урожайність, обробіток ґрунту, внесення добрив, а також характеристики ґрунту та клімату.
Зазвичай використовують щонайменше три попередні роки даних, але не менше ніж один повний цикл сівозміни.
Чим довша та якісніша історія даних, тим точніше модель може спрогнозувати, як змінювався б рівень органічного вуглецю без участі у проєкті.
Оскільки фізично виміряти вміст вуглецю у ґрунті в гіпотетичному сценарії неможливо, для таких розрахунків використовують біогеохімічні моделі. Це наукові математичні алгоритми, які імітують процеси накопичення та втрати органічного вуглецю в ґрунті з урахуванням клімату, властивостей ґрунту та агротехнологій.
Саме ці моделі дозволяють порівняти два сценарії на одному й тому самому полі: що відбулося б без проєкту і що відбулося фактично після впровадження нових практик.
Два практичні приклади
Приклад 1. Зміни починаються разом із проєктом
Припустимо, що до 2026 року господарство використовувало традиційний обробіток ґрунту. У такому разі базовий сценарій також буде побудований на основі традиційних практик. Модель може показати, що за таких умов запаси органічного вуглецю в ґрунті поступово зменшувалися б.
Після вступу до проєкту господарство переходить на нульовий обробіток і починає використовувати покривні культури. У фактичному сценарії модель уже може показати зростання запасів органічного вуглецю.
Різниця між цими двома сценаріями і буде тим додатковим кліматичним ефектом, за який можуть бути нараховані вуглецеві кредити. Тому кредит формується не лише через те, що вуглецю стало більше, а через різницю між фактичним сценарієм і базовою лінією.
Приклад 2. Практики були впроваджені раніше
Інша ситуація виникає тоді, коли господарство перейшло на нульовий обробіток ще за кілька років до участі у проєкті.
У такому разі ці практики вже входять до базового сценарію. Це означає, що модель прогнозуватиме накопичення органічного вуглецю навіть без участі у вуглецевому проєкті.
Отже, це зростання не вважається додатковим кліматичним ефектом. А якщо немає додаткового ефекту, то немає і підстав для нарахування вуглецевих кредитів. Але господарство може створювати додатковий ефект через нові практики, які не входили до базового сценарію.
Саме тому вуглецеві кредити нараховуються не за будь-яке накопичення вуглецю в ґрунті, а лише за ту частину результату, яка перевищує базову лінію.
Що далі?
Навіть після визначення базової лінії розрахунок не завершується. У наступній колонці розглянемо, як спеціальні коригувальні коефіцієнти впливають на фінальну кількість кредитів і чому фактичний обсяг випуску майже завжди менший за початковий результат моделювання.
Разом будуємо стале майбутнє агробізнесу України!
